Три незабутні тижні в Австрії

08.08.2022
Валерія Мальцева

Я була учасницею Lions Youth Camp. Це були найкращі три тижні проведені в Австрії.  Чи варто розповісти все від початку?
Поїздка відбулася абсолютно спонтанно і я в швидкості писала листа «хост сім’ї», анкету аби встигнути, і залишалася в надії, що мене візьмуть.  За тиждень до самої поїздки мені повідомили що я їду і тоді, були змішані емоції ,страх, адже хвилювання їхати в іншу країну, і спілкуватися англійською було страшно, в голові було багато питань, переживань, але я зібралася і поїхала.
Так як у моїй країні війна, це була важка дорога поїздом, автобусом, але тішило, що на кордоні не було багато питань і оглядів, так що я опинилася в Польщі, потім Чехії, а далі я не пам’ятаю дороги, бо заснула.
Розплющивши очі вже у Відні, я зовсім забула про що переживала, провівши цілий день у столиці Австрії, я наповнилася атмосферою цього міста і чекала на зустріч з «хост сім’єю».
Насамперед я познайомилася з Фріцем Дробешом моїм «хост татом», з яким у мене було не дуже й велике листування до поїздки.  Він мені здався життєрадісним і милим, тому деякі мої страхи пішли на задній план.  Я також познайомилася в аеропорту з іншими дівчинками та одним хлопчиком з табору, але ми швидко попрощалися їдучи до Адмонту, місто у якому я проведу тиждень у «хост сім’ї».  Як виявилося, я не одна дівчинка, що буде у цій родині, зі мною також житиме Аста з Данії, Діана з Італії.
Дорога була не складною, але кожен втомився і після приїзду до Адмонту обійми Габі просто заспокоїли.  Моя перша зустріч з «хост мамою» була дуже мила, адже ця жінка всіх осяяла своєю посмішкою.
Також у моїй «хост сім’ї» був Фелікс (він же був і стаффом у таборі), Еллі та її милий син Джозеф, який змушував усміхатися йому щохвилини.
Тиждень у «хост сім’ї» був трохи важкуватий, тому що ти звикаєш до того, що не будеш говорити своєю мовою, а також у голові було питання: «чи правильно я говорю англійською», але згодом це питання забувалося і ти говорив як тобі хотілося.  За цей тиждень я познайомилася з музикою, їжею та національним одягом Австрії.
Ми гуляли Адмонтом і вдень, і вночі, їздили в традиційному одязі на прогулянку в Гальштатт, каталися на човні прекрасним озером біля гір, їздили в Ліцен і в гори, приїжджали в Грац на екскурсію та знайомство з людьми що будуть в іншому таборі від Лайонс.
Запам’ятався день, коли багато підлітків приїхали до Адмонту, ми ходили в бібліотеку і після опинилися вдома у моєї «хост родини», де була вечірка біля басейну.  Там я познайомилася з багатьма милими людьми з різних країн.
Останній повний день ми провели з дівчатками на прогулянці Ліцен, а ввечері Аста і я провели гарний час на прогулянці з Еллі і ми добре поговорили.
В останній день у нас був дуже смачний обід із «хост сім’єю» і після ми вирушили до табору.
Табір був у Гінтерштуді, 15 підлітків і я, а також чудові стафф.
Цей табір музичний та музика була скрізь, ми співали практично весь день, навіть поза хором.  На подив моя роль у хорі була «сопрано» і це була трохи складно, зате добре.  Наступні два тижні були позитивними та яскравими.
Ми їздили на екскурсії у Відень і в Мол, у нас були пікніки і відмінні прогулянки, воркшопи, де ми дізнавалися думки  людей про країни, культури і привілеї в житті.
Ми всі ходили також у басейн, на різні прогулянки і, звичайно ж, у супермаркет поїдаючи солодощі Австрії.
Це були найкращі два тижні, тому що я познайомилася з різними людьми, з якими підтримуватиму спілкування сподіваюся довго, а також я в надії зустрітися  з ними у майбутньому.
Найзворушливішими моментами табору були дні народження людей у ​​ньому та підготовка до останнього концерту, як і сам останній концерт.
На останньому концерті я багато плакала, бо мені не хотілося їхати і залишитися довше з прекрасними людьми.  Пісня «Riptide» стала особисто для мене піснею цього табору, щоразу коли я її слухаю, то  плачу від спогадів та гарних думок.
Ми всі чудово розуміли, що можемо не зустрітись більше ніколи, але головне бажання. Так що все можливо з нашими силами та силами Лайонс клубу.
Я дуже рада, що була учасницею цього обміну, рада, що побувала в Австрії і дізналася багатьох хороших людей.
Написавши цей текст, я плачу, плачу від того які емоції у мене на душі, адже це були найкращі три тижні.